Так багато людей навколо хворіють, епідемія чи що; і, як це часто буває, медицинська тематика розповзлася далеко за межі людських організмів і тепер звідусюди переслідує - принаймні мене. Скажімо, Барабольку раптом зацікавили фільми чи книги з лікарями й докторами; на парі з польської показували навчальний сюжет про "шпіталь в дому"; Дністровий ставить діагноз Черновецькому.

Але є й позитив: останні кілька днів я хворію на прекрасну групу під символічною в ці дні назвою Clinic. Хто не слухав - шукати, качати, і слухати!

"Postmodernism for Beginners" (пароль для скачування - bulldog):
For instance, let’s suppose you live in 70’s and you want to say “The way white guys treat Third world women as sex objects is shallow and disgusting”. Далі йде пояснення, чому істинний постмодерніст не скаже цього так просто: чоловіків та жінок слід замінити на суб’єкт-позицій (бо суб’єктів більше немає), поставити якомога більше дефісів та слешів, і взагалі замінити всі слова з сенсом на слова, які сенсу не мають. У підсумку маємо таке перефразування:

«The hegemonic (mis)representation and de/valorization of the always-already multi-(de)/gendered plurivocalities and (de)centered de/constructed and dialogically problematized ludic simulacra of absent/present postcolonial female subject-positions, by hypererotized and orientalized phallocratic and panoptic (in Foucaultian sense) Dead-White-Male subject-position discourse, is a textually (re)inscribed praxis of pre-disseminated, (counter)subversive depthlessness.»

Красиво!

The Rock Garden (414 кб)

Діаграма, опублікована у часописі "New Left Review" навесні 1969 року. Багато знайомих і незнайомих імен, помітний пієтет перед Діланом, Бітлами і Ролінгами, і взагалі цікаво подивитись на музику 60-их очима самих 60-их :)

Да, а "НЛР" - це, нагадаю, інтелектуальний журнал із усякими філософськими й політичними статтями.

Баудоліно розмовляє зі священним римським імператором Фрідріхом Барбароссою про професорів нещодавно утвореного Болонського університету:

… издай ты указ, провозглашающий болонских преподавателей полностью независимыми от всякой мыслимой власти, в том числе от тебя и от папы и от всякого другого суверена, а зависимыми только от закона… Надели ты их подобным достоинством, не имеющим равных в мире, и увидишь: на основании здравого разума, естественного порядка и традиции они торжественно провозгласят, что единственное твердое право есть право римское и единственным его носителем является священный римский император…

Эко Умберто. Баудолино. - СПб., 2007. - С. 66

Має рацію. Режіс Дебре, чия "Інтелектуальна влада у Франції" недавно вийшла у видавництві "Дух і літера", особливо б із ним погодився: він витрачає десятки сторінок на доведення того, що Баудоліно було зрозуміло й само собою :)

І я трохи музики пораджу. Підсів зараз на електронну банду із Лідса під назвою Stateless. Ластефем каже, що вони грають electronic, trip-hop, downtempo, alternative, lounge, і грають - як на мене - дуже і дуже класно! Постійно слухаю їх як не на компі, так в плеєрі.


"As close to perfection as I've heard in a long time"

- це не хто-небудь сказав, а сам DJ Shadow. Власне, він і посприяв молодій групі вибитись у люди, паралельно записавши з їхнім вокалістом Крісом Джеймсом трек Erase You для альбому Outsider (мій улюблений трек з того альбому, хоч я раніше й не знав, хто такий той Джеймс). Дебютний альбом із однойменною назвою Stateless видали влітку минулого року.

Скачати, нібито, можна тут. Мені порадив і дав myreadingdiary , за що йому (вкотре) велика вдячність :)

Розмежування, яке я тут пропоную, має канонічний вигляд у геґелівському розрізненні індивідуальної моралі чи моралізування (Moralitat) та цілком іншої сфери колективних соціальних цінностей і практик (Sittlichkeit). Воно набуває своєї визначеної форми у Марксовій демонстрації матеріалістичної діалектики, що найбільш помітно на тих класичних сторінках "Маніфесту Комуністичної партії", які дають гарний урок справжнього діалектичного методу осмислення історичного розвитку та змін. Темою цього уроку, ясна річ, є історичний розвиток самого капіталізму та розгортання специфічної буржуазної культури. У добре відомому пасажі Маркс закликає нас робити неможливе: осмислювати цей розвиток водночас позитивно та негативно; закликає досягти, іншими словами, такого типу мислення, який би дав змогу одночасно осягнути в межах однієї думки й без послаблення сили обох суджень явно згубні риси капіталізму поруч із його неординарним динамізмом, що звільнює. Якимось чином ми повинні піднести наш розум до такого рівня, коли стане можливим розуміння того, що капіталізм є водночас і найліпшою річчю, яка будь-коли траплялася з людським родом, і найгіршою. Відступ від цього суворого діалектичного імперативу до більш комфортного стану прийняття моральних позицій є вкоріненим і вельми людським: утім актуальність теми вимагає, щоб ми зробили хоч якесь зусилля для того, аби осмислити культурний розвиток пізнього капіталізму діалектично - як катастрофу і проґрес одночасно.

Джеймісон Фредрик. Постмодернізм, або Логіка культури пізнього капіталізму. - К.: Курс, 2008. - С. 68

... дивна квазісартрівська іронія - логіка "переможця, який програє" - має тенденцію супроводжувати будь-яку спробу описати "систему" і динаміку цілого так, як вони постають у розвиткові сучасного суспільства. Чим більш впливовим (powerful) є бачення якоїсь тотальної системи чи логіки - книга Фуко про в'язниці є типовим прикладом, - тим більш немічним (powerless) почувається читач. Теоретик виграє, створюючи дедалі довершенішу й жахливішу машину, виграє до такої міри, що програє, оскільки критична здатність його роботи паралізується, а імпульси заперечення та обурення, не кажучи вже про імпульси соціальної трансформації, дедалі інтенсивніше сприймаються як марні та незнані всупереч самій моделі.

Джеймісон Фредрик. Постмодернізм, або Логіка культури пізнього капіталізму. - К.: Курс, 2008. - С. 27

"Что ж, вкрундавкрур, аромарна волномью болтала сигала сбегала, гаалькой бия чрезо мшиса тесниндол, друтьяр на нашей стуроне и о, врагинд непрутив нас, курар там, карьер сям, не зная ни руса, ни хлызнуть уда б, либолаба, чичадам чатташушуча, Санта Клаусом бледных да бедных близ криз, чутчайшею во янцзыцех, Изолабеллу обьняв, то с Ромаасом Реймсом чурмир понесясь рука об руку, влетя вдруж, слетя взбалмуша, то руйки грязнульм омывая слюплюнно, с сунжачком Рождесна реутишкам ея, дары к гибелинам ея, слодки флитки-то клала у нашей двери! На цидновке, у вскрыльца да за стоконцем. Речишки ж мокрямо спешашли, мельцы там, пипигалицы. Изо гнояда водопольем. И все вкруг ея, ювенилоши, ингенюины от омутимутей, артизанских бульотцев, гирл горнил, всяк Королёкмалёк при дамбе вицеремонной. Виви вьенн, кроха Аннхен! Вьело Анна, будь здрава! Спой сулу, О, сусурия! Аусоне сидулькис!.."

ЖМУТ: Тпрут!
МНУТ: Съеден жрут.
ЖМУТ: А сам-то ты? Съедобен? Подобен?
МНУТ: Так, кой-как.
ЖМУТ: Но ты ж не нем?
МНУТ: Нет, как не ем.
ЖМУТ: Так что с тобой такой?
МНУТ: И глох я, и плох я.
ЖМУТ: Что за удидидидивительная шту послужила тому причи?
МНУТ: Пудыль, сер.
ЖМУТ: Чей мутыль? Откыль?
МНУТ: Из отыль "Прямой Костыль", где ей и быть.
ЖМУТ: Да я ж тебя едва не слышу. Ты вставь меня к себе на место.
МНУТ: Просто не съест-то. То тут как тут, то тут, то там. Невесть что...


Evening Telegraph, Dublin: Thursday, June 16, 1904

Congratulations!

Приблизно в ці хвилини рівно двадцять років тому я робив спроби з'явитися на цей грьобаний прекрасний світ


На добраніч.

Мій новий Lingvo 12 має геніальну функцію - перекладати або тлумачити при наведенні курсора на слово. Особливо добре програма інтерпретує слово ОК:

http://www.litakcent.com/index.php?id=912


У відповідь на писання пана Петра Кралюка, які раніше було розміщено на ЛітАкценті. Оскільки мені традиційно хотілося написати про все, то вийшло місцями схематично. І трохи різко.

А чи немає у когось із вас друзів у Мінську, які могли би вписати одного й більше людей на ці вихідні (переночувати з 25 на 26 жовтня)??? Ми хороші! :)

Нобелівську премію з літератури за 2008 рік одержав 68-річний французький письменник Жан-Марі Гюстав ле Клезіо (Jean-Marie Gustave Le Clézio).

Після оголошення результатів у бліц-інтерв’ю голова академії назвав Ле Клезіо «дуже нетиповим французом». За його словами, письменник чотири роки прожив з індіанцями в Панамі, а в нетрях Мексики чи Африки буває частіше, ніж у рідній Франції.
Формулювання для вибору лауреата цього разу звучить приблизно так: «Автор нового спрямування, поетичних пригод і чуттєвого екстазу, дослідник людства поза і під впливом цивілізації» (Аuthor of new departures, poetic adventure and sensual ecstasy, explorer of a humanity beyond and below the reigning civilization).
Ле Клезіо, англієць за походженням, закінчив університет у Ніцці за спеціальністю література. Пише абсурдистські та сюрреалістичні книги. За дебютний роман «Le Proces-Verbal» («Протокол»), виданий 1963 року, ле Клезіо було номіновано на Гонкурівську премію і премію Ренодо.

http://www.litakcent.com/index.php?id=835

Увага, питання:
1) Чи чув хто-небудь із вас коли-небудь про нього?
2) А кого ви, обурюючись черговим несправедливим і незрозумілим громадськості рішенням нобелівського комітету, обрали б натомість? Варіанти:

а) Кундеру;
б) Еко;
в) Павича;
г) Рота;
ґ) Уельбека;
д) Паланіка;
е) Коельо;
є) Джоан Роулінґ;
ж) Ліну Костенко;
з) Ладу Лузіну;
й) свій варіант.

Скоро виходить нова книжка Пєлєвіна "П5: прощальные песни политических пигмеев пиндостана". Як не дивно, вона не про політику - але про сучасність, тобто без влади, грошей і такого іншого не обійдеться. Я, як знаний маскультурщик і мейнстрімщик, намагатимусь дістати її якомога швидше :)

http://lenta.ru/articles/2008/09/15/pelevin1/

Скільки лишилось до появи книжки в книгарнях:
http://www.ppppp5.ru/

p.s. дізнався про неї з Башорга :)))))

Ніфіга не зрозуміло тепер, будуть вони чи ні. На майспейсі зникла інфа про київський концерт... Може хтось знає, товариші меломани?

Втім, то буде нескоро. Зараз думками вже в Коктебелі, далеко від страшного мокрого Києва, гребучого навчання і незрозумілого осіннього настрою...

кажуть, короткі й беззмістовні пости найбільше коментують

Моя стаття про Едварда Саїда

"Орієнталізм", "Культура й імперіялізм", есенціалізм, постколоніалізм, Франц Фанон, націоналізм, полеміка з Петром Іванишиним, палестинське питання.

http://dl.nin.com/theslip/signup

Новий альбом Nine Inch Nails можна вільно скачати з їхнього сайту. Це тішить одразу в двох аспектах: по-перше, класний гурт випустив новий альбом; по-друге, революція в муз.індустрії триває, і скоро викладання альбомів виконавцями для вільного скачування стане нормальною практикою.

Чудову книжку  "The Simpsons And Philosophy" розраховано на якомога ширшу авдиторію. Тому наприкінці там є додаток "Based On Ideas By" із переліком філософів та короткими цитатами, які їх характеризують. Вибір цитат досить цікавий: від Ніцше взяли банальщину, від Декарта чомусь не очікуване "когіто", а щось цікавіше, Вітгенштайна охарактеризували якимось дзен-буддистським  висловом замість передбачуваного останнього речення ЛФТ. Словом, прикольно. Ось ці цитати: